The New York Times: Як російський фашист втручається в американські вибори

Автор: 

Президент Росії, Володимир Путін, колись назвав розпад Радянського Союзу “геополітичною катастрофою”. Але політичним мислителем, під впливом якого сьогодні розвивається путінська Росія, є не комуністичний ідеолог Ленін, а, скоріше, Іван Ільїн, пророк російського фашизму.

Праці блискучого політичного філософа припадали пилом більше 60 років, але його ідеї знайшли нове життя в пострадянській Росії. Після 1991 книги Ільїна були перевидані великими тиражами. Путін почав цитувати критика комуністичної системи в своєму щорічному виступі перед Федеральними зборами.

Для повної реабілітації філософа Путін розпорядився повернути зі Швейцарії на батьківщину останки Ільїна, а архів його праць – з Мічигану, США. Одного разу він навіть був помічений за покладанням квітів на московську могилу Ільїна. При цьому президент Росії – не єдиний учень Ільїна серед Кремлівської еліти.

Владислав Сурков, кремлівський пропагандист, також схиляється перед авторитетом Ільїна. Прем’єр-міністр Дмитро Медведєв рекомендує філософа до прочитання російським студентам. Ідеолог фігурує в промовах міністра закордонних справ, глави конституційного суду і патріарха Православної церкви.

Які ж ідеї в такій пошані у російських політиків?

Ільїн стверджував, що індивідуальність – це зло, “різноманіття людських істот” – доказ невдачі Бога на заключному етапі творення, а природа його – сатанинська. З цього випливає, що середній клас, політичні партії та громадянське суспільство – теж зло, бо сприяють в більшій мірі розвитку окремої особистості, ніж єдності національної спільноти.

За Ільїним, призначення політики – перемогти індивідуальність і встановити “живу єдність” нації. У 1920-х-30-х роках вигнаний з Радянського Союзу Ільїн став провідним ідеологом антикомуністичної білої еміграції. Він вважав Муссоліні і Гітлера гідними наслідування лідерами, які надають Європі послугу, знищуючи демократію, і адресував “моїм білим братам, фашистам” статтю “Про російський фашизм” у 1927 році. Пізніше, в 1940-х-50-х роках він окреслив устрій Святої Русі – фашистської держави, на чолі якої стояв би “національний диктатор”, натхненний “духовністю”.

Цей лідер має бути володарем всіх владних функцій повністю централізованої держави. Як ритуал підтримки лідера повинні проводитися вибори з відкритим голосуванням і іменними бюлетенями. Підрахунок голосів не мав значення: “Необхідно відмовитися від сліпої віри в кількість зібраних голосів і в її політичне значення”.

У зв’язку з реабілітацією Ільїна як провідного ідеолога Росії, виборчі маніпуляції потрібно розглядати не стільки як промах на шляху реалізації демократичних процедур, скільки як заперечення самої ідеї демократії. На парламентських виборах у грудні 2011 року і на президентських у березні 2012 року ні “Единая Россия”, ні Путін особисто не отримали більшості голосів. Необхідний результат був досягнутий майстерним вливанням бюлетенів.

Росіян, які виступають проти фальсифікації виборів, затаврували як ворогів народу. Неурядові організації змусили реєструватися як “іноземних агентів”. Путін навіть заявляв, нібито Гілларі Клінтон, яка в той час обіймала посаду держсекретаря, “дала сигнал” російській опозиції вийти на вулиці. Переконання, що захист основних принципів демократії рівносильний зраді Росії, повністю відповідає поглядам Ільїна.

З тих пір Путін посилається на авторитет Ільїна в кожен поворотний для російської політики момент: починаючи зі свого повернення на пост президента в 2012 році, і закінчуючи рішенням вторгнутися в Україну в 2013 і анексувати Крим в 2014 році. Минулої весни він заявив, що американські розвідслужби можуть втрутитися в парламентські вибори в Росії (проведені на минулих вихідних) і в президентські вибори 2018 року. Питання про те, чи вірить хто-небудь в Кремлі в це насправді, не має сенсу. Заяви про постійне американське втручання потрібні для того, щоб показати: демократичний процес – не більше ніж геополітична гра.

Російські лідери свідомо працюють над знищенням ідеї демократії в їхній власній країні і прагнуть дискредитувати демократію за кордоном, в тому числі і в США в цьому році. Росія втручається в президентські вибори в Америці, не тільки заради надання підтримки проросійському Дональду Трампу, а й заради логічного продовження нової російської ідеології: демократія – не інструмент вибору влади в своїй країні, а засіб ослаблення ворогів за кордоном. Якщо поглянути на політику з точки зору філософії Ільїна, театралізація виборів в Росії – благодійність, а не порушення. Відмирання демократії в усьому світі буде корисним для людства.

І якщо демократія – всього лише інструмент міжнародного впливу, то проникнення на сервери зарубіжної політичної партії – найбільш природна річ в світі. Якщо громадянське суспільство – це декадентське відкриття загниваючого соціуму іноземній експансії, то постійне знущання в ЗМІ, безумовно, прийнятне. Якщо, по Ільїну, “арифметичне розуміння політики” шкідливе, то цифрове втручання у вибори в іншій країні – саме те, що потрібно робити.

Протягом десятиліття Росія фінансує ультраправих екстремістів як “спостерігачів на виборах” (найсвіжіший приклад – псевдо-референдуми в Криму та на Донбасі), щоб очорнити ідею і самих виборів, і спостереження за ними. Якщо демократія – це підробка, як вважав Ільїн, то абсолютно розумно імітувати її мову і процедури, щоб дискредитувати її. Варто зауважити, що кампанія Трампа імітує саму цю практику, висуваючи і своїх власних “спостерігачів”, і заздалегідь готові заяви про махінації, які вони знайдуть.

Техніка підриву демократії за кордоном полягає в тому, щоб створити сумніви замість визначеності. Якщо демократичні процедури починають здаватися фальшивими, то і самі ідеї демократії виглядають не гідними довіри. І тоді Америка стане більш схожою з Росією, в чому і полягає головна ідея.

Якщо переможе Трамп, переможе Росія. Але якщо Трамп і програє, а об’єктивність результату викличе у людей сумніви, то це також буде перемогою Росії.

З точки зору Кремля, набагато легше знищити демократію в усьому світі, ніж провести вільні чесні вибори в своїй країні. Росія буде виглядати сильніше, якщо й інші країни підуть її шляхом розвитку в бік цинічного ставлення до демократії і процвітання авторитаризму.

Джерело: “The New York Times

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.