Українські АЕС: американське або російське ядерне паливо?

Наша держава є одним зі світових лідерів у виробництві ядерної електроенергії. В Україні 4 діючі атомні електростанції з 15 енергоблоків, які виробляють понад 50% усієї електроенергії в країні. На сьогоднішній день в питанні виробництва атомної електроенергії ми вкрай залежні від нашого «північного сусіда», який є основним постачальником ядерного палива на український ринок. Чи є можливість зменшити цю залежність, яку вже понад 20 років усіма можливими методами намагається зберегти Росія?

Для повного розуміння цієї проблеми ми звернулися до експерта в галузі ядерної енергетики, провідного наукового співробітника відділу енергетичної та ядерної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України, Директора з інформаційної підтримки та взаємодії з ЗМІ Асоціації «Український ядерний форум» Кошарної Ользі Павлівні.

Добрий день, Ольга Павлівна. Чи не могли б ви пояснити нам ситуацію з поставками російського і американського ядерного палива на українські АЕС?

– Доброго дня. Дякую за запитання. Перш за все хочу відзначити, що на ринку ядерного палива є два основні суперники – це американська компанія «Westinghouse» і «ТВЕЛ», що входить в структуру російської корпорації «Росатом».

Паливо виробництва компанії «Westinghouse» знаходитися в дослідно-промисловій експлуатації на українських енергоблоках і при наявності контракту з 2008 року використовується тільки на 5 енергоблоках. Треба відзначити, що при Януковичі були навмисні затримки з реалізацією поставок палива «Westinghouse», яке реально використовували тільки на 3-х енергоблоках. В даний час основним постачальником ядерного палива для українських АЕС залишається компанія «ТВЕЛ». До того ж, на атомних електростанціях встановлені реактори ще радянського виробництва, які пристосовані для роботи на паливі, яке виробляється в м. Електросталь (РФ). Разом з тим, у разі успішного завершення дослідно-промислової експлуатації ядерного палива «Westinghouse» (США), частка американського палива на українські АЕС може збільшитися до 70%. У той же час, на мою думку, повністю переходити на американське паливо не доцільно, оскільки ми створимо нового монополіста, що завжди негативно відбивається на якості.

Чи є подібні приклади в ядерній енергетиці?

– Звичайно. Наприклад, у Франції, де 75% електроенергії виробляється на АЕС і при наявності вітчизняного виробника ядерного палива (компанія «AREVA»), уряд з 2007 року пустив на внутрішній ринок компанію «Westinghouse», яка на сьогоднішній день забезпечує паливом 30% французьких енергоблоків. Це було зроблено з метою посилення конкуренції, а також, що б стримати апетити власного вітчизняного виробника і прискорити технологічний прогрес.

Таким чином, незважаючи на те, що частка поставок палива компанії «Westinghouse» в Україні незначна, це стало серйозним стимулом для росіян зайнятися удосконаленням палива. І треба сказати, що воно зараз більш високої якості, ніж коли вони були повними монополістами на українському ринку атомної енергетики.

Крім того, починаючи з 2011 року було багато відмов від російського палива через низьку якість. У 2011 з цього приводу вибухнув справжній скандал, в зв’язку з чим, наші представники виїжджали на заводи виробників.

Який максимальний результат може досягти Україна щодо диверсифікації поставок ядерного палива?

– В ідеалі було б 50/50, або американського – 70, а російського – 30. Але обов’язкова умова – наявність другого виробника.

Хочу також відзначити, що військово-політична ситуація в Україні, а також агресивна політика РФ підштовхнула Європейську Комісію і Європейський Союз переглянути енергетичну безпеку Європи. Відповідно, вже в травні 2014 року було прийнято комюніке про Європейської стратегії і безпеки, де вперше було визначено, що для всіх нових енергоблоків в Європейському Союзі обов’язково передбачено як мінімум два постачальника ядерного палива.

А де ще використовуються енергоблоки російського виробництва?

– Такі реактори експлуатуються в Чехії, Угорщині, Болгарії, Словаччини і навіть два енергоблоки – в Фінляндії. Вони також повинні шукати другого постачальника палива. Політика Євросоюзу про диверсифікацію поставок палива обов’язкова для всіх європейських країн. І це ще одна з причин, з яких ми не можемо перейти тільки на американське паливо.

Наскільки обгрунтовані твердження деяких українських та російських експертів, які наполягають на тому, що американське ядерне паливо просто не підходить для реакторів українських АЕС і, нібито, останнім часом з цієї причини відбуваються аварійні зупинки реакторів?

– Розмови про те, що американське ядерне паливо не підходить до наших АЕС – це міф! «Westinghouse» – це світовий лідер виробництва палива для всіх типів реакторів, в тому числі і для енергоблоків радянського виробництва. Більш того, паливо американського виробництва більш якісне та ефективне. Так, зупинки є, але це не аварії, як стверджують наші народні депутати А. Артеменко і А. Деркач, а також некомпетентні експерти в ядерній енергетиці В. Земленскій, Д. Марунич, Ю. Корольчук, які є рупорами Кремля щодо збереження російської монополії на ринку ядерного палива України. Це не що інше, як нагнітання істерії і експлуатація страхів українських громадян, які пережили Чорнобильську аварію.

Існують деякі технічні складності, пов’язані з певною зміною структури споживання електроенергії в Україні і не більше.

Які приклади використання ядерного палива виробництва «Westinghouse» на радянських реакторах в інших країнах?

– З 2001 по 2007 рр. ядерне паливо виробництва компанії «Westinghouse» використовувалося на 2 енергоблоках фінської АЕС Ловііса, там стоять енергоблоки першого покоління радянських реакторів ВВЕР-440. У нас теж є 2 таких блока. Але в 2007 році був оголошений повторний тендер, в якому переможцем став «ТВЕЛ».

Другий приклад: використання на новозбудованих енергоблоках АЕС Темелін у Чехії. Там з самого початку завантажувалося паливо «Westinghouse». Але, нібито, після виникнення технічних проблем, в Чехії поквапилися оголосити конкурс на нового постачальника і переміг «ТВЕЛ». Однак, як натякнув чеський чиновник, відповідальний за енергетику, тут була корупційна складова, а технічні проблеми були просто приводом для проведення повторного тендеру.

Так було і в Фінляндії. На підтвердження корупційної складової можна навести цікавий факт: один з керівників фінської компанії після відходу на пенсію переїхав працювати в Росію, що суперечить здоровому глузду. Я не сумніваюся, що будучи в Фінляндії, він лобіював інтереси Росії.

Разом з тим ми очікуємо, що отримаємо ліцензію нашого українського регулятора на експлуатацію палива «Westinghouse» реакторів типу ВВЕР-1000, яких у нас 13 штук.

Що ви можете сказати щодо спекуляцій в області сховищ для ядерного палива?

– Це ще один проект, яким Росія чинить опір – це Централізоване сховище для відпрацьованого ядерного палива. Можна з упевненістю говорити про те, що в цій площині Росія веде повномасштабну інформаційну війну проти України. Наш «сусід» розпускає чутки, що з усього світу в Україну буде свозиться відпрацьоване ядерне паливо і Україна перетвориться в «ядерний смітник» Європи. Але це далеко не так.

Головне питання полягає в тому, що Україна платить Росії приблизно 200 млн $ на рік за «утилізацію» відпрацьованого ядерного палива. У свою чергу, треба розуміти, що це не просто ядерні відходи, а дуже цінна сировина, яку можна переробляти і використовувати з користю. Всі країни Європи, які використовують атомну енергетику, давно побудували власні сховища для відпрацьованого ядерного палива, успішно його переробляють і використовують в промисловості. Винятком є ​​тільки дві держави – Україна і Болгарія, які були найбільш залежні від російського впливу. Але Болгарія вже почала будувати такі сховища, а Україна нібито будує з 2005 року (ред. – Вже 11 років), але ніяк не добудує. Певне комусь це було вигідно …

Ця тема активно використовується проросійськими політиками перед виборами, які називають таке сховище «могильником під Києвом». Підігрівається це з Москви.

А що собою являє сховище ядерних відходів?

– Це не могильник. Це технологічне інженерна споруда з усіма ступенями бар’єрів, з фізичним захистом проти правопорушників та всіляких небезпечних впливів. Це опробована практика технологій американської компанії Holtec International, яка вже реалізована в багатьох країнах світу. На 600 млн доларів в рік ми закуповуємо ядерного палива і 200 млн доларів на рік – вартість вивезення відпрацьованого ядерного палива в Росію на тривалий термін зберігання. Разом, 800 млн. доларів на рік, а Росія не хоче втрачати настільки стабільний ринок.

Ми вже зробили певні кроки до енергетичної незалежності від Росії. Наприклад, в результаті диверсифікації виробництва ядерної електроенергії, ми стали незалежними, так би мовити, інженерно від РФ. При заміні обладнання на АЕС залучаємо власних виробників, в тому числі і для продовження їх терміну експлуатації.

Тепер можна з упевненістю сказати, що в найближчому майбутньому ми зможемо стати більш енергетично незалежними від РФ, і цей процес неминучий.

Джерело: “Матриця правди

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.