WSJ: РФ намагається поглинути окуповані райони Донбасу, одночасно посилюючи терор у Києві й інших містах

Оригінал публікації The Wall Street Journal: Putin’s Dangerous New Ukraine Doctrine

“На моїй зустрічі з Путіним санкції не обговорювалися, – повідомив у неділю в Твіттері Дональд Трамп. – Нічого робити не будемо, поки не будуть вирішені українська та сирійська проблеми!” А за кілька годин до зустрічі президентів держсекретар Рекс Тіллерсон підтвердив жорсткий курс Америки на санкції, призначивши головним посланцем США в Україні антикремлівського яструба Курта Волкера (Kurt Volker).

Трамп і Путін досягли певного прогресу в Сирії, проте Москва активізує свої зусилля по дестабілізації України. Путін не хоче направляти туди великі військові сили, проте в ході бойових дій на сході України щотижня гине п’ять-шість чоловік. Останнім часом Кремль йде на ескалацію агресії, завдаючи ударів по цивільним об’єктам, здійснюючи замовні вбивства, проводячи кібератаки з метою підриву держави та її економіки, а також займаючись економічною та частково політичною інтеграцією окупованого регіону з Росією.

Війна Путіна проти України обернулася йому боком. Його агресія консолідувала громадську думку, і одне нещодавнє соціологічне опитування показало, що 92% людей, що живуть на підконтрольній Києву території, сьогодні вважають себе українцями. 10 років тому таких людей було 75%. Частково такі зміни пояснюють відсутністю інформації з окупованих районів України, але, в основному, це викликано зміною ставлення суспільства. Путіна також стримує міцніючий військовий потенціал України та дратують ознаки економічного підйому в цій країні, що є результатом реформ президента Петра Порошенка.

Для Путіна це неприйнятно. Росія несе великі економічні втрати через санкції. Крім того, наростає загроза громадського невдоволення в зубожілих районах України, які вона контролює. На території України сьогодні 1,8 мільйони внутрішньо переміщених осіб, 600 тисяч чоловік виїхали в Росію, а в Донецькій і Луганській «народних республіках» сукупна чисельність населення становить понад 3,5 мільйони людей. Багато з них – пенсіонери, що живуть на пенсії, які виплачує українську державу. Решта – шахтарі та робітники промислових підприємств, які тісно пов’язані з українською економікою.

Путін у відповідь нарощує агресію. За перші п’ять місяців 2017 року різко зросла кількість ударів по лікарням, школам, заводам та іншим цивільним об’єктам, в результаті чого загинули 44 людини. Терористичні акти і вбивства в Києві й інших містах стали буденністю. 27 і 28 червня в результаті підриву автомобілів загинули два полковника української служби безпеки. 1 червня російський громадянин, що прикинувся кореспондентом французької газети Le Monde, вистрілив у чеченського добровольця з українського ополчення, але не вбив його. У кінці березня вбивця з анексованого Росією Криму розстріляв колишнього російського депутата та критика Путіна, який отримав притулок в Україні.

Москва також прискореними темпами здійснює інтеграцію окупованого Донбасу з Росією. 18 лютого Путін видав указ, що дозволяє російським державним і приватним організаціям приймати паспорти та інші документи, що засвідчують особу, видані т.зв. “ДНР” і “ЛНР”. Російська преса широко розповсюдила заяву лідера луганських терористів Ігоря Плотницького про те, що даний указ є «кроком на шляху міжнародного визнання нашого суверенітету».

Економіка т.зв. “ДНР” і “ЛНР” почала швидко переходити на російський рубль. Черговий крок у цьому напрямку був зроблений 5 березня, коли «народні республіки» приватизували близько 40 великих приватних українських компаній. Ці компанії давали роботу місцевому населенню, а податки платили Києву, незмінно відмовляючись платити їх зрадницькій владі.

Ця «націоналізація» є військовим злочином за правилами Женевської конвенції. І хоча її прискорило неофіційне торгове ембарго, введене в січні проти східних регіонів українськими громадськими активістами, та оперативність, з якою була проведена конфіскація, говорить про те, що все це планувалося вже давно. У день захоплення на «націоналізованих» підприємствах з’явилися високопоставлені російські керівники й оголосили, що вони беруть керівництво на себе.

У середині березня прокремлівські ЗМІ написали про створення в анексованій Москвою кримській Ялті «інтеграційного комітету “Росія-Донбас “». Російські ЗМІ розтрубили про призов Плотницького провести референдум про приєднання т.зв. “ЛНР” до Росії.

На початку квітня на схід України прибув колишній заступник губернатора Іркутської області Володимир Пашков, щоб вступити в адміністративне управління ключовими індустріальними холдингами Донбасу, про що повідомило російське інформаційне агентство РБК. 25 квітня з’явилася новина про те, що російський парламент готує проект підтриманого міністром закордонних справ Сергієм Лавровим закону про спрощення процедури видачі російських паспортів жителям окупованого Донбасу. Об’єднання депутатів, яке називає себе «Група друзів Донбасу», оголосило про створення центрів із надання сприяння в процесі натуралізації.

Росія також підсилює втручання у внутрішньополітичне життя решти України, проводячи кібератаки проти урядових установ і бізнесу, і використовуючи п’яту колону. Це дії з добре відомого сценарію, який Росія використовувала для розпалювання сепаратизму в грузинських регіонах Абхазії і Південної Осетії. Там теж російські війська допомогли місцевим силам захопити територію в суверенної держави, поставили російських радників і стали видавати російські паспорти. Сьогодні Кремль визнає ці утворення як незалежні держави.

Усе це аж ніяк не означає, що Кремль остаточно вирішив назавжди відокремити т.зв. “ДНР” і “ЛНР” від України. Найбільше Путін хоче, щоб незалежно від майбутнього статусу цих регіонів там панувала Росія, а не Київ. Ті радикальні кроки, які робить Росія, включаючи теракти, наочно показують, що Путін прагне пустити під укіс підписану в 2015 році угоду Мінськ-2, хоча сам показує пальцем на Україну, звинувачуючи її у відсутності прогресу в справі досягнення миру.

Сполучені Штати та Європа повинні дати рішучу відповідь на нову активізацію російської гібридної війни. Призначення Волкера спецпредставником із російсько-українського конфлікту сигналізує про те, що США будуть проводити прагматичну та жорстку політику. Це хороший знак, який свідчить про те, що особиста симпатія між Трампом і Путіним не візьме верх над потребами силової політики та дипломатії.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.